Права та обов язки адвоката

НААУ та ССВЕ проводять конференцію “ПРАВА ТА ОБОВ»ЯЗКИ АДВОКАТА ПІД ЧАС СЛІДЧИХ ДІЙ”

Голова НААУ Лідія Ізовітова та третій віце-президент Ради правничих та адвокатських товариств Європи Ранко Пелікарич відкрили міжнародну конференцію “Права та обов”язки адвоката під час слідчих дій”.

Це другий спільний захід, які НААУ та ССВЕ проводять у Києві, вперше для НААУ — в статусі члена найбільшої професійної організації Європи.

“Сьогодні нашого внутрішнього ресурсу адвокатського не вистачає, і я дуже вдячна нашим колегам з ССВЕ за підтримку, яку вони здійснюють майже кожен день. Я хочу налосити на тих викликах, які стоять перед нами сьогодні. Ми маємо суцільне порушення гарантій, наданих профільним законом 2012 року”, — сказала Лідія Ізовітова

При цьому вона назвала порушення у кримінальному процесі, у повсякденній адвокатській діяльності, незаконне вручення підозр, обшуки, ототожнення адвокатів з клієнтами. Окрім того, на рівні закондавства обмежуються самоврядні функції адвокатури. “ Наразі ми маємо втручення держави в діяльність саморегульованої організації — НААУ — тим, що прийняті низка законів, зміни до Бюджетного кодексу, де прописано, що держава регулює розмір наших внесків і куди ми маємо витрачати ці внески”, — додала лідер НААУ.

До порушення прав адвокатів належать і спроби провести зміни до закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” у тіньовий спосіб.

“Вчора разом з членами ССВЕ ми пішли до адміністрації Президента, аби нам показали текст закону. Проте, нам його так і не надали.”- зазначила голова НААУ Лідія Ізовітова. Голова НААУ подякувала всім, хто допомагає в активному розвитку української адвокатури та протидії системному наступу на її права.

“Ми будемо піднімати всіх, хто стане на захист адвокатури”, — додала голова НААУ.

У вітальному слові третій віце-президент ССВЕ Ранко Пелікарич охарактеризував співпрацю з НААУ як продуктивну та висловив підтримку українській адвокатурі, про ситуацію в якій ССВЕ добре обізнана.

Законодавчі та практичні проблеми українських адвокатів,положення законодавства та практика країн ЄС, роль об’єднань адвокатів у забезпеченні професійих прав. Саме такі актуальні питання у адвокатській практиці обговорять на Міжнародній конференції.

У першій сесії конференції адвокати наголосили на тому, що, на тлі прагнень України стати європейською правовою державою, багато положень національного законодавства про адвокатуру не виконуються. Представники влади приймають закони, не ознакомлючи з цим адвокатів, регулярно відбуваються несанкціоновані обшуки, виклики адвокатів у якості свідків у справах їхніх клієнтів тощо. Крім того, постійно здійснюється тиск і на представників адвокатського самоврядування, які за законом мають повноваження бути присутніми під час слідчих дій стосовно адвокатів.

Спікер конфернції, народний депутат та голова Комітету з юридичних питань і прав людини ПАРЄ Олена Сотник закликала адвокатів реагувати на загрози для професії та консолідуватися у захисті незалежного статусу адвокатури. «Щоб висунути свої чітки вимоги, необхідно об’єднатися”- сказала член парламенту.

Права та обов язки адвоката

Стаття 6. Повноваження адвоката

1. Повноваження адвоката, участвующею в якості представника довірителя у конституційному, цивільному та адміністративному судочинстві, а також в якості представника або захисника довірителя у кримінальному судочинстві та провадженні у справах про адміністративні правопорушення, регламентуються відповідним процесуальним законодавством Російської Федерації.

2. У випадках, передбачених федеральним законом, адвокат повинен мати ордер на виконання доручення, що видається відповідним адвокатським утворенням. Форма ордера затверджується федеральним органом юстиції. В інших випадках адвокат представляє довірителя на підставі довіреності. Ніхто не має права вимагати від адвоката і його довірителя пред’явлення угоди про надання юридичної допомоги (далі також — угода) для вступу адвоката в справу.

3. Адвокат вправі:

1) збирати відомості, необхідні для надання юридичної допомоги, в тому числі запитувати довідки, характеристики й інші документи від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також громадських об’єднань та інших організацій. Зазначені органи і організації в порядку, встановленому законодавством, зобов’язані видати адвокату запитані їм документи або їх засвідчені копії не пізніше ніж у місячний строк з дня отримання запиту адвоката (підп. 1 шкоду. Федерального закону від 20.12.2004 М> 163-ФЗ):

2) опитувати з їх згоди осіб, імовірно володіють інформацією, що відноситься до справи, по якій адвокат надає юридичну допомогу;

3) збирати і представляти предмети і документи, які можуть бути визнані речовими та іншими доказами, у порядку, встановленому законодавством Російської Федерації;

4) залучати на договірній основі фахівців для роз’яснення питань, пов’язаних з наданням юридичної допомоги;

5) безперешкодно зустрічатися зі своїм довірителем наодинці, в умовах, що забезпечують конфіденційність (у тому числі в період його утримання під вартою), без обмеження числа побачень та їх тривалості;

6) фіксувати (у тому числі за допомогою технічних засобів) інформацію, що міститься в матеріалах справи, по якій адвокат надає юридичну допомогу, дотримуючись при цьому державну та іншу охоронювану законом таємницю;

7) здійснювати інші дії, які не суперечать законодавству Російської Федерації.

4. Адвокат не має права:

1) приймати від особи, яка звернулася до нього за наданням юридичної допомоги, доручення у разі, якщо воно має явно незаконний характер:

2) приймати від особи, яка звернулася до нього за наданням юридичної допомоги, доручення у випадках, якщо він:

має самостійний інтерес по предмету угоди з довірителем, відмінний від інтересу даної особи;

брав участь у справі в якості судді, третейського судді або арбітра, посередника, прокурора, слідчого, дізнавача, експерта, спеціаліста, перекладача, є у даній справі потерпілим або свідком, а також якщо він був посадовою особою, до компетенції якого знаходилося прийняття рішення в інтересах даної особи;

складається в родинних або сімейних стосунках з посадовою особою, яка брала або бере участь у розслідуванні або розгляді справи даної особи;

надає юридичну допомогу довірителю, інтереси якої суперечать інтересам даної особи;

3) займати у справі позицію всупереч волі довірителя, за винятком випадків, коли адвокат переконаний у наявності самообмови довірителя;

4) робити публічні заяви про доведеність вини довірителя, якщо той її заперечує;

5) розголошувати відомості, повідомлені йому довірителем у зв’язку з наданням останньому юридичної допомоги, без згоди довірителя;

6) відмовитися від прийнятого на себе захисту.

5. Негласне співробітництво адвоката з органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, забороняється.

Стаття 7. Обов’язки адвоката

I. Адвокат зобов’язаний:

1) чесно, розумно і сумлінно відстоювати права і законні інтереси довірителя усіма не забороненими законодавством Російської Федерації засобами;

2) виконувати вимоги закону про обов’язкову участь адвоката в якості захисника в кримінальному судочинстві за призначенням органів дізнання, органів попереднього слідства або суду, а також надавати юридичну допомогу громадянам Російської Федерації безкоштовно у випадках, передбачених справжнім Федеральним законом (шкоди. Федеральних законів від 20.12.2004№ 163-ФЗ, від 24.07.2007№ 214-ФЗ);

3) постійно вдосконалювати свої знання та підвищувати свою кваліфікацію;

4) дотримуватися кодекс професійної етики адвоката і виконувати рішення органів адвокатської палати суб’єкта Російської Федерації, Федеральної палати адвокатів Російської Федерації, прийняті в межах їх компетенції (підп. 4 в ред. Федерального закону від 20.12.2004 № 163-ФЗ);

5) щомісяця відраховувати за рахунок одержуваної винагороди кошти на загальні потреби адвокатської палати у порядку і в розмірах, які визначаються зборами (конференцією) адвокатів адвокатської палати відповідного суб’єкта Російської Федерації (далі — збори (конференція) адвокатів), а також відраховувати кошти на утримання відповідного адвокатського кабінету, відповідної колегії адвокатів або відповідного адвокатського бюро в порядку і в розмірах, які встановлені адвокатським освітою (підп. 5 в ред. Федерального закону від 20.12.2004 № 163-ФЗ);

6) здійснювати страхування ризику своєї професійної майнової ответственности1.

2. За невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків адвокат несе відповідальність, передбачену цим законом.

Стаття 8. Адвокатська таємниця

1. Адвокатською таємницею є будь-які відомості, пов’язані з наданням адвокатом юридичної допомоги своєму довірителю.

2. Адвокат не може бути викликаний і допитаний як свідка про обставини, стали йому відомими у зв’язку зі зверненням до нього за юридичною допомогою або в зв’язку з її наданням.

3. Проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій щодо адвоката (у тому числі в житлових і службових приміщеннях, що використовуються ним для здійснення адвокатської діяльності) допускається тільки на підставі судового рішення.

Отримані вході оперативно-розшукових заходів або слідчих дій (у тому числі після призупинення або припинення статусу адвоката) відомості, предмети і документи могутній» бути використані в якості доказів обвинувачення тільки в тих випадках, коли вони не входять у виробництво адвоката по справах його довірителів. Зазначені обмеження не поширюються на знаряддя злочину, а також на предмети, які заборонені до обігу або обіг яких обмежено згідно із законодавством Російської Федерації.

Реферат: Права та обов’язки адвоката

При здійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства , використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі , в інтересах якої прийняв доручення , та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого , підсудного.

Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках . Коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам , інтереси яких суперечать інтересам особи , що звернулася з проханням про ведення справи , або брав участь як слідчий , особа , що провадила дізнання , прокурор , громадський обвинувач , суддя , експерт , спеціаліст , цивільний позивач і відповідач, свідок , перекладач, понятий , а також коли в розслідування або розгляді справи бере участь посадова особа , з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Бесплатно скачать реферат «Права та обов’язки адвоката» в полном объеме

1. Реферат: Права военнослужащих
В настоящее время, как и ранее, вопрос о правовом статусе военнослужащих его реализации является одним из важнейших теоретических и практических вопросов, стоящих перед военными юр.

2. Реферат: Права дітей. Проблеми і перспективи.
Ми з вами – громадяни України. У нашій державі людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Двадцятого листопа.

3. Реферат: Права и свободы человека в Украине
Вопрос прав и свобод человека и гражданина на сегодня является важнейшей проблемой внутренней и внешней политики всех государств мирового содружества. Именно состояние дел в сфере .

4. Реферат: Права і свободи в теорії конституціоналізму. Принципи конституційного статусу особи
Визначаючи зміст концепції прав людини і громадянина, необхідно вказати, що вона відображає дуалізм у поглядах на громадянське суспільство і державу. Як зазначалося, природні права.

5. Реферат: Права і свободи громадян в умовах надзвичайного і воєнного стану
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в державі найвищою соціальною цінністю [1]. Права і с.

6. Реферат: Права і свободи людини: класична доктрина і сучасна концепція
Однією із невід’ємних складових життя як міжнародної спільноти, так і кожного політично організованого суспільства виступають права людини. Останнім часом поняття прав людини насті.

7. Реферат: Права і свободи особистості
Правове положення особистості становить дуже важливий соціальний і політико-юридичний інститут, що є об’єктивним мірилом рівня досягнень конкретного суспільства й показник його цив.

8. Реферат: Права потребителей в Украине
Основным законодательным актом, которым регулируется защита прав потребителей в Украине, является основании Закона Украины «О защите прав потребителей» № 1023 от 15.12.93. (последн.

9. Реферат: Права та обов’язки сільськогосподарських землекористувачів в Україні
Землі сільськогосподарського призначення надаються як громадянам, так і юридичним особам. Громадяни одержують їх для задоволення своїх особистих потреб у виробництві продуктів харч.

10. Реферат: Права та обов’язки чатового
У житті військових частин і підрозділів, особливо в мирний час, вартова служба відіграє дуже важливу роль. Несення вартової служби є виконанням бойового завдання. (Вартою назива.

12. Реферат: Права человека
Резюмируя все вышесказанное, нужно отметить, что права человека – это целостный ориентир, позволяющий применять «человеческое измерение» к государству, праву, этике, морали. Права .

13. Реферат: Права человека в истории международного права
Основу составляет принцип уважения прав человека и основных свобод, предполагающий их всеобщее значение: во-первых, полноту субъективных прав личности с точки зрения их перечня и в.

14. Реферат: Права человека и государство
Взаимоотношение человека и государства как важнейшего социального института всегда было в центре внимания мировой политико-правовой мысли с самого момента ее зарождения. Более того.

15. Реферат: Права человека и международное гуманитарное право в Китае
Целью данного реферата является анализ ситуации с правами человека в мире в настоящее время. Для работы выбрана страна Китай. Изучив наиболее существенные нарушения прав человека.

16. Реферат: Правила борьбы
Как единоборство борьба существует у различных народов на протяжении многих веков. Каждый народ создавал свой вид борьбы, в котором отражались традиции, национальные обычаи, особен.

17. Реферат: Правила гигиены полости рта
Здоровые белые зубы являются одним из основных атрибутов красоты. Состояние зубов также оказывает влияние на наше общее здоровье. Вот почему для нас так важна правильная гигиена по.

18. Реферат: Правила знакомства в русском речевом этикете
Знать выразительные средства языка, уметь пользоваться его стилевыми и смысловыми богатствами во всем их структурном многообразии — к этому должен стремиться каждый носитель языка.

19. Реферат: Правила оформления текстовых документов
1. Общие требования оформления текстовых документов 1.1 Рефераты, курсовые и дипломные работы, прочие студенческие работы относятся к текстовым документам, содержащим сплошной тек.

20. Реферат: Правила поведения в криминальных ситуациях
Чтобы адекватно действовать в экстремальной ситуации, необходимо по возможности следовать следующему плану действий: 1. Прежде, чем принимать какое-то решение, проанализируйте сит.

21. Реферат: Правила посвідчення правочинів та заповітів
На сучасному етапі проблеми побудови правової держави, забезпечення охорони прав і законних інтересів людини і громадянина, імплементації норм міжнародного права ставлять перед сус.

Читайте так же:  Договор купли продажи автомобиля рк

Український юридичний портал

Здійснення адвокатської діяльності неможливе без наді­лення адвоката значними професійними правами. Професійні права адвоката можна класифікувати у такий спосіб.

1. Права, що випливають зі статусу адвоката. Так, згідно із ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у цивільних, кримінальних, господар­ських і справах про адміністративні правопорушення, зокрема:

— запитувати і отримувати документи та їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян — за їх згодою. У новій редакції ст. 48 КПК України виключено обов’язковість згоди громадян на одержання від них документів чи їх копій (п. 13). Право адвоката на звернення до громадян при виконанні доручення клієнта стосується лише отримання від них документів згідно з законом «Про адвокатуру». Однак відповідно до внесених у закон змін (ст. 48 КПК, абз. 6 ст. 6 Закону «Про адвокатуру») захиснику надане право з моменту допуску до участі у справі опитувати громадян;

— ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом. В Указі Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури» наголошується на тому, що органи державної влади та місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ і організацій повинні сприяти реалізації права адвокатів збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази. При цьому встановлено, що відповідні відомості та копії документів за запитами адвокатів та адвокатських об’єд­нань у справах, що перебувають у їхньому провадженні, повинні надаватися безкоштовно.

Адвокат при виконанні доручення клієнта має дотримуватись етичних норм, зокрема, не розголошувати пов’я­зану з діяльністю певної юридичної особи інформацію, таємниця якої охороняється законом. У разі перешкоджання виконанню доручення клієнта (та за його згодою) адвокат може оскар­жувати незаконні дії посадових осіб;

— отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян. Адвокат не є суб’єктом призначення експертизи, він лише має право заявляти клопотання про її призначення, котре може бути задоволено або відхилено особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, суддею (судом). У разі необхідності встановлення певних даних за допомогою осіб, що мають спеціальні знання, адвокат має можливість звернутися до відповідного фахівця, висновок якого може бути визнаний слідчим або суддею (судом) джерелом доказів (ст. 65 КПК).

Захиснику надано право з моменту допуску до участі у справі опитувати громадян. Законодавець не визначив процедуру такого опитування, його доказове значення, але оскільки ця дія названа серед інших способів збирання захисником відомостей про факти, що можуть використовуватися як докази у справі, то інформація під час такого опитування має фіксуватися, а її письмове викладення має завірятися підписами опитуваного та адвоката або посвідчуватися нотаріально. Захисник може заявляти клопотання про залучення такої інформації до матеріалів справи на підставі наданого йому права подавати докази (п. 8 ст. 48, ст. 219 КПК);

— застосовувати науково­технічні засоби відповідно до чинного законодавства. Частина 5 статті 48 КПК встановлює, що захисник може їх застосовувати при провадженні тих слідчих дій, в яких він бере участь, при ознайомленні з матеріалами справи, при розгляді справи у відкритому судовому засіданні. Дозвіл на застосування таких засобів дає особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя (суд). Такі дії захисника процесуальному оформленню не підлягають. Згідно зі ст. 87­1 КПК можливе повне фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів, яке здійснюється на вимогу хоча б одного учасника розгляду справи в суді першої чи апеляційної інстанції;

— доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові вмотивовані відповіді на ці клопотання і скар­ги. Клопотання є важливим засобом здійснення функції захисту прав людини, воно дає можливість адвокату звертати увагу на необхідність відповідної діяль­ності посадових осіб щодо встановлення істини, забезпечення прав і законних інтересів громадян, брати активну участь у збиранні доказів. Право доповідати клопотання і скарги кореспондує обов’язку посадової особи надавати на них адвокату письмові мотивовані відповіді. Кримінально­процесуальний кодекс наділяє захисника правом заявляти клопотання, при цьому їх кількість, види, форми, стадії, в яких вони заявляються, а також інші питання не обмежуються чинним законодавством.

Адвокат може бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг.

Професійне право адвоката на збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази, слід розуміти як можливість адвоката застосувати всі не заборонені законодавством засоби, спрямовані на отримання необхідної адвокату інформації для здійснення своїх повноважень.

Адвокат може мати помічника чи декількох помічників з числа осіб, що мають вищу юридичну освіту (ст. 8 Закону України «Про адвокатуру»). Умови праці визначаються контрактом між адвокатом (адвокатським об’єднанням) і по­мічником адвоката з дотриманням законодавства про працю. Помічник адвоката може виконувати доручення по справах, що знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що стосуються процесуальних повноважень останнього. Не можуть бути помічником адвоката особи, позбавлені права займатися адвокатською діяльністю.

2. Процесуальні права адвоката при здійсненні ними представництва в суді чи захисту обвинувачуваного (підо­зрюваного, підсудного) закріплені в Кримінально­процесуальному, Цивільному процесуальному, Господарському процесуальному кодексах та Кодексі адміністративного судочинства України.

3. Права адвокатів як членів адвокатських об’єднань. Адвокати й адвокатські об’єднання мають право утворювати регіональні, загальнодержавні і міжнародні спілки й асоціації.

4. Соціальні права адвокатів. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру» адвокат, як і його помічник, користується правом на відпустку, а також на усі види допомоги по державному соціальному страхуванню. Щодо розмірів внесків на нього, то вони виплачуються адвокатами як особами, що займаються діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи і винятково на її праці.

Призначення і виплата допомоги і пенсій адвокатам та їхнім помічникам здійснюється відповідно до законодавства про соціальне страхування і соціальне забезпечення.

Адвокат та його помічник мають право на надання їм усіх видів матеріального забезпечення та соціальних по­слуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням відповідно до закону (ст. 11 Закону України «Про ад­вока­туру»).

Обов’язкам адвоката присвячена ст. 7 Закону України «Про адвокатуру». При здійсненні своїх професійних повноважень адвокат зобов’язаний: неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства; використовувати усі передбачені законом способи захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Адвокат не має права: використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої він прийняв доручення; відмовитись від прийнятого захисту підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного; прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках, коли він у конкретній справі надає чи раніше надавав юридичну допомогу іншим особам, інтереси яких суперечать інтересам тієї особи, що наразі звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, у випадках, коли він є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь­кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача, а також в інших випадках, передбачених ст. 61 КПК України.

Правила адвокатської етики дещо збільшують обсяг обов’язків адвоката порівняно з Законом «Про адвокатуру». Це пояснюється необхідністю вироблення найбільш оптимальних засобів захисту, оскільки адвокат, як зазначено у Правилах, виступає носієм обов’язків, іноді суперечливих по відношенню як до клієнтів, так і до суддів, державних органів, адвокатури та окремих адвокатів. Так, Правила встановлюють, що адвокат має виконувати свою професійну діяльність компетентно і сумлінно, від нього вимагається глибоке знання законодавства і вміння його практичного застосування (ст. 10). Адвокат має бути чесним і порядним у приватному житті (ст. 11), забезпечувати високий рівень культури, поведінки, мати пристойний зовнішній вигляд, поводити себе стримано, тактовно тощо (ст. 13). Порушення адвокатом професійних обов’язків може призвести до притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Закон «Про адвокатуру» забороняє адвокату відмовлятися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного. Разом з тим у КПК України внесено зміни стосовно права захисника відмовлятися від виконання своїх обов’язків після допуску до участі у справі за наявності обставин, які згідно зі ст. 61 КПК виключають його участь у справі, а також коли свою відмову він мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю (п. п. 1, 2 ч. 7 ст. 48 КПК).

§ 106. Адвокатура України. Вимоги до адвоката. Права та обов’язки адвоката. Види адвокатської діяльності

Стаття 59 Конституції України визначає, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Із упровадженням у 2016 р. змін до Конституції України виключне право на представництво в суді надано адвокатам. Цей крок обумовлений необхідністю надання більш якісної юридичної допомоги сторонам у судовому процесі.

Адвокатура є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими законодавчими актами України й статутами адвокатських об’єднань. Стаття 4 зазначеного Закону визначає, що адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, Службі безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Адвокат має право на індивідуальну адвокатську діяльність. Він надає допомогу на підставі угоди з клієнтом про надання правової допомоги.

ЦІКАВО!

Як з’явилися адвокати

Історичні джерела засвідчують, що паростки адвокатури виникли ще в давніх народів, коли в племенах або між ними виникали суперечки і їх урегулювання потребувало від вождя племені виконання функцій, подібних до правосуддя. Радники вождя інформували його про суть конфлікту, надавали йому поради щодо врегулювання ситуації, прийняття рішення. Одночасно з’явилась і потреба в захисті, який здійснювали батьки або друзі, так звана родинна адвокатура. Під час розгляду суперечки збиралися родичі, сусіди, знайомі, які висловлювали свою думку на користь кожного із супротивників, або радили, яка зі сторін є правою, допомагали звернутися до вождя тим, хто був невдоволений прийнятим ним рішенням, виголошували промови на захист певної особи. Тобто вже тоді вирізнялися люди, які захищали не свої, а чиїсь інтереси.

Особи, які професійно займалися правозахистом, з’явилися значно пізніше, коли звичаєве право замінювалося писаними законами.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» окремо закріплює норму щодо гарантій адвокатської діяльності. Цією нормою встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом: забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, інших працівників адвокатських об’єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. Із цих питань адвокати не можуть допитуватися як свідки.

Документи, що пов’язані з виконанням адвокатом професійних обов’язків, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди.

Відповідно до Закону адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об’єднання, які діють відповідно до закону та статутів адвокатських об’єднань.

Адвокатські бюро, колегії, контори та інші адвокатські об’єднання є юридичними особами. Адвокати й адвокатські об’єднання відкривають розрахунковий рахунок та інші рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку — і в іноземних банках; можуть мати печатку та штампи зі своїм найменуванням.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що таке адвокатура та якими є її завдання? 2. Хто може бути адвокатом України? 3. Назвіть види та організаційно-правові форми адвокатської діяльності. 4. Якими є гарантії адвокатської діяльності?

Професійні права та обов’язки адвоката. Гарантії адвокатської діяльності

Професійні права адвоката

Попередній розділ підручника формально і дещо умовно окреслив коло адвокатської діяльності. Умовний радіус цього кола поширює межі діяльності адвокатів до безмежності і охоплює мало не всі сфери людського і суспільного буття.

Для того, щоб адвокат міг впевнено і ефективно діяти в межах своїх конституційних повноважень, Закон наділяє його правами, що відповідають його функції.

Цій темі у Законі присвячена ст. 20 «Професійні права адвоката». Зокрема:

  • 1. Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, а саме:
  • 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);
  • 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, у громадських об’єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;
  • 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;
  • 4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;
  • 5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
  • 6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;
  • 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;
  • 8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;
  • 9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів;
  • 10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;
  • 11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.
Читайте так же:  Судебная практика в районном суде

Професійні права — це професійний інструментарій адвоката, його головна зброя у повсякденній боротьбі на правовому фронті. Така дещо мілітаризована риторика є абсолютно виправданою, бо адвокат завжди знаходиться на лінії зіткнення інтересів сторін, чиї позиції протистояння бувають не тільки несумісними, але і взаємовиключними. Для адвоката це завжди «боротьба» у відстоюванні законних інтересів чи порушених прав своїх клієнтів фізичних та юридичних осіб.

Попри те, що Закон «Про адвокатуру» декларував достатньо об’ємний перелік адвокатських прав, адвокат далеко не завжди міг ефективно скористатися ними в інтересах справи. Йдеться про право адвоката на запит чи витребування довідки або іншого документа, необхідного для ефективного захисту інтересів клієнта. Стаття 6 «Професійні права адвоката» Закону «Про адвокатуру» декларувала: «При здійсненні професійної діяльності адвокат має право: збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян — за їх згодою».

Але загальна практика склалася таким чином, що адвокатові у цій боротьбі нерідко доводилося відстоювати і постійно доводити свої права перед свавіллям чиновників і завзятими бюрократами. На запит адвоката дивилися переважно як на дитячу забаганку, що відволікає від більш важливих справ. Логіка на той час була проста: адвокат захищає злочинця, а у нас невинних не саджають.

Важливим здобутком чинного Закону є тверда рішучість до безумовного припинення такої саботажної практики. Першим серед прав адвоката стаття 20 Закону називає право «звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб».

Адвокатському запиту повністю присвячується окрема ст. 24 Закону «Адвокатський запит». Принагідно до теми наведемо текст цієї норми Закону: «адвокатський запит — письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту».

Коментуючи цей пункт, слід зорієнтувати увагу адвоката на завчасність запиту з огляду на витрати часу на його виконання, на ясність та аргументованість.

До адвокатського запиту обов’язково додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законом.

Запит адвокат направляє лише після ознайомлення з його змістом безпосередньо довірителя, якщо такий є, та обов’язково за згодою підзахисного після детального обговорення з останнім усіх реальних і можливих нюансів, які може мати така дія.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, — говориться у п. 2 цієї ж норми, — зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Не хотілося б розцінювати окремі демарші цієї норми Закону як свідоме резервування можливості затягування виконання адвокатського запиту. Йдеться про таке: «У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту».

Адвокат використовує своє право на запит в інтересах правосуддя. Судовий процес — це жорстко регламентована законом процедура. Адвокат, користуючись правом на запит, ураховує вимоги судової процедури, тому кожен випадок затягування виконання адвокатського запиту повинен розглядатися як подія, що здатна порушити хід судового процесу, як перешкода діяльності Судової влади.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на їх копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, установлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Вимога сама по собі не може вважатися абсурдною, але оплата виконання запиту у такій ситуації не повинна жодним чином відбиватися на строках надання відповіді на запит.

Особливу увагу звертаємо на жорстку позицію законодавця у питанні реагування на адвокатський запит. «Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом».

Пункт 3 ст. 20 Закону кореспондує з вимогами п. 7. ст. 46 КПК: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані виконувати законні вимоги захисника».

Це означає, що адвокат стає більш озброєним гравцем у правовому просторі і конкретно у будь-якій юридичній процедурі. З іншого боку, нова ситуація висуває вищі вимоги до адвоката і позбавляє його права виправдовуватися небажанням установи чи чиновника реагувати на своєчасний запит чи прохання.

Продовжуючи коментувати ч. 1 ст. 20 Закону «Права адвоката», звертаємось до права: особисто доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги.

Торкаючись теми про доповідь на прийомі у посадових осіб, хотілося б акцентувати увагу на деяких важливих, на наш погляд, обставинах. Особиста форма доповіді притаманна лише стосовно скаргам у принципових справах, вироки за якими вже пройшли всі судові інстанції і набули законної сили. Такі скарги доповідаються на особистих прийомах високих посадових осіб — Голові Верховного Суду чи його заступникові. У окремих випадках виникає потреба звернутися зі скаргою до Генерального Прокурора чи його заступника. Така доповідь — це завжди неординарна подія і не часта в практиці адвоката. Знаю адвокатів, яким не доводилося бувати на прийомах з доповіддю скарг жодного разу за всю практику. Причин цього дуже багато.

По-перше, ураховуючи, що рішення судів усіх інстанцій уже відбулося і дуже важко знайти правовий привід для оскарження усіх рішень; по-друге, далеко не завжди наполягають на такій процедурі самі клієнти; зрештою, далеко не кожен адвокат полюбляє поїздки у високі інстанції з персональною доповіддю на прийомах у високих посадовців, де дуже мало надій на позитивний результат.

Закон підтверджує право доповіді адвокатом скарги чи клопотання на особистому прийомі. Стаття 460 КПК також регулює це питання на користь права адвоката, зокрема: «Учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили». Яким чином може бути подана така заява, не регламентується. Це питання залишається на вибір учасника судового провадження, тобто безпосередньо сторони у цивільному процесі чи його представника. Це стосується і кримінального провадження.

Трапляються обставини, коли адвокат плекає, може і не безпідставно, надію, що саме у цій справі аргументи слід викласти на особистому прийомі. А буває і таке, коли доводиться наполягати на персональному побаченні поза процесуальними рамками.

Приклад. Адвокатові вдалося на персональному прийомі переконати Голову Верховного Суду Зайчука у безпідставності засудження С. до 15 років позбавлення волі, який вже відбув більше половини покарання. Голова ВС, уважно вислухавши адвоката, запитав: «Ви розумієте, що звинувачуєте низку судових інстанцій у страшній помилці? Ви відповідаєте за все викладене вами на папері?» Адвокат узяв відповідальність за кожне слово у своїй скарзі. Так на скарзі з’явився підпис вищого судового чиновника в Україні: «Витребувати справу»

За тих часів це був вчинок рідкісний і не зовсім безпечний навіть для людини з такою посадою, як Голова Верховного Суду.

Для довідки. Справа про Дніпропетровську лакофарбову фабрику налічувала понад 500 томів справи на більш як 00 засуджених.

Адвокат, окрилений таким небувалим успіхом, поїхав додому чекати відповіді з Верховного Суду. Можна собі уявити його здивування, коли менш ніж за два тижні він отримав відповідь, де вказувалося, що справу вивчено і не знайдено підстав для опротестування вироків судів щодо засудженого С.

Зваживши усі можливі наслідки, адвокат Ф. вирішив діяти рішуче і на свій ризик. За кілька днів після отримання відповіді, він сидів у приймальній заступника Голови Верховного Суду України, за підписом якого він отримав відповідь.

Його прийняла приємна зовні і підкреслено офіційна жінка, в минулому адвокат і голова Запорізької обласної колегії адвокатів. «Ви відповідь отримали, що вас не задовольняє?» — запитала вона, не піднімаючи очей від паперу. «Мені не зрозуміло, — відповів адвокат, — яким чином за два тижні можна було витребувати справу з 500 томів і вивчити її? Оскільки на відповіді стоїть Ваш підпис, а відповідь формальна і безпідставна, я хотів Вас попередити, що буду оскаржувати справу у Верховному Суді СРСР і не хотів би підставляти Вас, як це вчинили Ваші підлеглі».

Заступник Голови ВС уважно подивилася і, нічого не відповівши, через секретаря викликала члена ВС (не буду називати прізвища), мабуть, автора відписки. У моїй присутності вона перекреслила свій підпис на відповіді і написала червоним олівцем «витребувати, вивчити і доповісти мені особисто». Так народився протест з направленням справи на додаткове слідство, оскільки всі причетні до справи особи за часом кудись ділись, справу відносно С. було припинено і звільнено його від подальшого відбуття покарання.

Згідно з вироком, йому залишалося відбувати ще 7 років радянських таборів. Додам, що за законами того часу перед С ніхто не вибачився, а в порядку відшкодування збитків йому виплатили аж дві заробітні плати продавця магазину будівельних матеріалів — / !5ра-дянських рублів.

Гірше, коли рішення про оскарження у високі інстанції приймається адвокатом підтиском чи на благання клієнта. Подібні оскарження іноді можуть мати небажані наслідки. І коли трапиться щось неочікувано неприємне, клієнт може зайняти зовсім протилежну позицію: так я дійсно просив, але ж ви адвокат і вам належало мене зупинити і відмовити.

Приклад. Свого часу на території СРСР у системі МВС існували Лікувально-трудові підприємства (ДТП), куди направляли хронічних алкоголіків ніби для лікування, а насправді їх використовували управління МВС як безплатну робочу силу на ремонтах власних об’єктів.

На одному з таких об’єктів начальник майор Р, старшина та водій начальника, перебуваючи напідпитку смертельно побили одного з ув’язнених. За фактом смерті було порушено кримінальну справу, розслідувану та передану до військового трибуналу.

Захист майора Р здійснював адвокат Ф. Не занурюючись у подробиці справи, зауважимо, що підсудному за ст. 94 КК України «Причинения тяжких ушкоджень зі смертельним результатом» було обрано міру покарання в 9 років позбавлення волі.

Адвокат, не погодившись з таким вироком, оскаржив його в касаційному порядку. Вища судова інстанція погодилася з доводами адвоката і пом’якшила міру покарання, знизивши строк з 9 до 6 років позбавлення волі. Кращого за таких умов годі було й чекати.

Здоровий глузд та почуття міри зобов’язували зупинитися на досягнутому, але родичі засудженого не хотіли і чути про це. Адвоката майже щодня відвідувала дружина засудженого та благала оскаржити вирок і рішення касаційної колегії в порядку судового нагляду. Адвокат довго відмовляв клієнтку від продовження справи, але, зрештою, погодився і написав скаргу на ім’я Військового прокурора при Генеральному прокурорі СРСР.

У Москві адвоката прийняв особисто Військовий прокурор СРСР, заступник Генпрокурора СРСР, генерал-лейтенант Смирнов. Цей візит залишився в нам’яті адвоката на все життя як за процедурою прийому, так і за її фіналом.

Запросивши адвоката сісти в розкішне шкіряне крісло та запропонувавши чаю, генерал розпочав бесіду без найменшого натяку на формальний стиль. Поставивши кілька запитань про дорогу до Москви та з’ясувавши, чи не потребує адвокат допомоги з готелем, генерал прямо запитав: ви справді вважаєте, що Р. не заслуговує б років позбавлення волі? Людину ж смертним боєм забили. Скрутніше становище для сумлінної людини, в якому опинився адвокат, важко собі уявити. Генерал все зрозумів: «Не змогли протистояти клієнтам?»

Після цього він дістав підшитий том, в котрому адвокат одразу ж пізнав справу Р. «Ми витребували справу Р. і прийняли рішення направити протест за м’якістю покарання, — промовив військовий прокурор. — Малувато за вбивство людини відбувати б років». Адвокат завмер від жаху. Він миттєво оцінив ситуацію. Клієнти розцінять це однозначно: адвокат своєю скаргою спровокував протест Заступника Генпрокурора. Якщо це станеться і міру покарання буде підвищено, йому цього не пробачать, передусім самі клієнти, не кажучи вже про засудженого.

У цей час до його слуху долинули слова генерала: «Враховуючи вашу ситуацію, коли клієнти можуть пов’язати появу протесту з вашою скаргою та приїздом, ми не будемо протестувати, а ви забираєте свою скаргу. Ну як, порозумілися? От і добре».

Читайте так же:  Приказ мвд 569 2000

Повертаючись з Москви, адвокат усю дорогу прискіпливо аналізував ситуацію, перебирав усі pro і contra у тому, що з ним сталося. Тоді ж було прийнято рішення на все подальше життя: 1) почуття міри та пріоритет здорового глузду в роботі адвоката — це не тільки професійна риса та етична вимога, але й елемент власної безпеки; 2) у взаєминах з клієнтом визначальними моментами повинні бути лише ділова зваженість та здоровий глузд.

Іноді, незважаючи на досить прийнятне рішення чи вирок суду, клієнти, «підігріті» своїм успіхом, починають активно схиляти адвоката до подальшого оскарження, сподіваючись на краще. У народі кажуть, що «краще — ворог гарного». І в цьому є певна істина. Буває так, що не дуже розбірливий адвокат і сам легковажно підігріває клієнтів.

Висока посадова особа, якій адресована доповідь, до візиту адвоката, як правило, послання не читала, тому власної думки щодо суті справи ще немає. Цю частину роботи виконує референт, який обов’язково присутній під час доповіді по суті справи на особистому прийомі. Незалежно від нюансів бюрократичної кухні, адвокат повинен готуватися до доповіді сумлінно, не розраховуючи на випадковість.

Аналізуючи далі ст. 20 Закону, зокрема, право адвоката бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг, виконувати інші дії, передбачені законодавством, слід зазначити, що такими правами адвокат користувався навіть за радянських часів. Процедура розгляду клопотань і скарг дозволяла давати пояснення аналогічно порядку, встановленому КПК України. Заради справедливості заради слід відмітити, що участь у цій процедурі не користувалася особливою популярністю серед адвокатів, оскільки практика «стабільності» вироків судів першої інстанції за своєю суттю була лінією на бездіяльність касаційної інстанції.

Оскільки тенденції і традиції радянського «правосуддя» досить живучі, іноді складається враження, що така гріховна практика не зазнала суттєвих змін. Важко, наприклад, пояснити факт, що жоден з вироків відносно невинно засуджених за злочини пологівського маніяка С. Ткача не було змінено чи повернуто на новий розгляд. Навіть тоді, коли були явні ознаки незаконності вироку. Йдеться про справу В. Каїри, який відсидів 8 років покарання за неправосудним вироком суду, апеляційний розгляд справи якого здійснював апеляційний суд.

Адвокат має право представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об’єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Більшість перелічених у п.2 ст. 20 Закону різновидів адвокатської діяльності вже давно й активно реалізується адвокатами за принципом «за замовчуванням», оскільки не було прямого законодавчого дозволу з цього приводу, але не було і заборони. Отже, поява такої законодавчої настанови значно розширює горизонти легалізованої адвокатської практики.

Деякі з форм діяльності адвокатам доведеться освоювати, напрацьовувати техніку власної безпеки і страхування власних інтересів і ризиків, але це вже месиджі для системи підвищення кваліфікації та спеціалізації у професійній діяльності.

Адвокат вправі ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.

З набуттям чинності Закону адвокат згідно з п.3 ст. 20 отримує можливість доступу до документів підприємств, установ і організацій, які можуть становити певну цінність у справі.

Під терміном «установа» розумілася державна структура. Оскільки будь-які застереження щодо цього відсутні, то слід розуміти так, що право адвоката на ознайомлення з документами поширюється і на державні підприємства, установи і організації.

Для реалізації такої можливості адвокат повинен чітко усвідомити коло і характер питань, специфіку підприємства, форму власності. Усе це потрібно, щоб не наткнутися на спротив і не нажити серйозних проблем. На більшості підприємств існує власна охорона, деякі знаходяться під прямою «опікою» правоохоронних органів. Отже, візит на підприємство — не проста прогулянка, а складна ділянка роботи, яка вимагає від адвоката гострого відчуття обставин, величезної уваги під час перебування на такому підприємстві, коректності, стриманості і дипломатичності.

Пункти 4, 5 і 6 було розглянуто раніше, оскільки вони органічно поєднуються в процесі клопотання і оскарження.

Пункт 7 ст. 203акону надає адвокату право»збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою». На практиці зміст норми — складна процесуальна процедура, яка вимагає бездоганного виконання процесуального закону і потребує неабиякої етичної озброєності.

За відсутності певного порядку та процедури, за якими повинен діяти адвокат, збираючи «відомості про факти, що можуть бути використані як докази», це передусім процесуальна діяльність сторони захисту у кримінальному, цивільному чи адміністративному провадженнях. Процесуальна за змістом, але, на жаль, не за формою. Надання адвокату прав «збирати відомості» не «опроцесуалено» Законом. Це вкотре свідчить про «далекість» авторів Закону від адвокатської практики, особливо у кримінальному провадженні.

Право збирати відомості відкриває перед адвокатом значно ширші можливості щодо виконання своїх обов’язків у захисті прав свого клієнта. Йдеться лише про «відомості та факти, що можуть бути використані як докази». Оскільки інше не визначено законом, то слід вважати, що таким правом адвокат користується у провадженнях будь-якої спеціалізації, тобто при розгляді справ цивільного, адміністративного судочинства. Тут усе зрозуміло, оскільки заява про віднайдені адвокатом відомості буде зроблена адвокатом під час судового розгляду справи.

Щодо кримінального провадження це право вимагає від адвоката досконалого знання процесуального законодавства стосовно шляхів та способів збирання відомостей, які можуть бути визнаними як докази у справі. Виникнення проблем під час збирання відомостей про факти можна чекати з боку слідчих органів.

У свій час автору цих рядків довелося працювати зі справою «про вбивство матері відомою журналісткою». Жінка вже була засуджена до 10 років позбавлення волі і на той час відбула у місцях покарання два з половиною роки. До мене звернувся мій добрий знайомий, досить відомий учений, з проханням взятися за цю справу, оскільки адвокати міста Д. відмовлялися втручатися в неї, побоюючись правоохоронців.

У результаті глибокого вивчення справи стало ясно, що слідчий не тільки припустився грубих помилок, але виявляв особистий вплив на судових медиків, свідків. Забігаючи наперед, зазначимо, що в суді вдалося довести відсутність будь-якого злочину взагалі у цій справі, а не те щоб вбивства. Зрештою, підсудна була виправдана і звільнена з-під варти у залі судового засідання, але в цьому випадку варто звернути увагу на інше.

Під час нового розгляду справи у суді, після відміни Пленумом Верховного Суду за протестом Прокурора республіки рішень усіх попередніх судів і спрямування справи на додаткове розслідування, у мене під час перерви у судовому засіданні зник портфель з напрацьованими за сім місяців матеріалами. Судове засідання довелося перервати, а мені летіти в інше місто за моїми нотатками, однак справу було виграно, а за деякий час виявилося, що зникнення мого досьє — справа рук оперативного працівника, що діяв на прохання слідчого. Було це ще за радянських часів.

А на які кроки здатні окремі правоохоронці, розповідати не слід.

Отримання слідчим інформації, що адвокат діє у напрямку, який «заважає» розслідуванню, обов’язково викличе певну реакцію «компетентних» органів. Діапазон реагування може бути обширним, хоча методи не дуже різняться — компрометація джерела відомостей, «активна обробка джерела», знищення джерела чи використання його у власних цілях і, зрештою, компрометація самого захисника.

Тому, дізнавшись про існування джерела певних відомостей, адвокат повинен потурбуватися про конспірацію своїх намірів і дій, щоб зберегти саме джерело для суду і не дозволити скористатися ним своїм опонентам. Легковажність і непрофесійність можуть призвести до небажаних наслідків. Джерелом важливих відомостей може бути і людина. Відомості можуть бути не лише невигідними опонентам, але й нести серйозну загрозу для самого джерела чи його сім’ї.

Ще відповідальніше слід поводитися у процедурах вилучення речей, документів і їх копій. На превеликий жаль, Законодавець не потурбувався і про таку важливу справу, як нормування процедури вилучення речей та документів, залишивши її на розсуд адвоката. Вилучення речей і документів потребує чіткого дотримання закону у питаннях юридичного оформлення цих процедур (письмова згода власника, присутність свідків, складання протоколу).

Щоб не знецінити важливий доказ, добутий з власної ініціативи і власних зусиль, адвокатові потрібно бути вкрай завбачливим і обережним. Дуже важливо:

  • а) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;
  • б) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів;

Пункти 8 і 9 ст. 20 торкаються суто технічних питань на правовій території і потребують лише нагадування, що сучасний стан технічного фіксування будь-яких процедур потребує однаковою мірою володіння самими технічними засобами і правовою коректністю у їх використанні. Що виправдано для журналіста, не завжди припустиме для адвоката. У них різні цілі і різні методи. І перш за все це стосується дотримання закону і правової етики.

в) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

Письмовий висновок фахівця чи експерта в низці судових доказів посідає важливе і здебільшого вирішальне місце при відстоюванні інтересів підзахисного. Усе залежить від уміння адвоката користуватися цими правовими можливостями.

Не так давно в Інтернеті звернув увагу на рекламу. Адвокат, не буду називати ім’я, така собі літня дама, береться мало не за увесь діапазон справ будь-якої спеціалізації і складності. Вартість усіх, без винятку, консультацій становить 100 гри. Що можна сказати з цього приводу? Людина, яка береться за все, не вселяє великої довіри і впевненості в її відповідальності. Всеядність і нерозбірливість несумісні з такими категоріями, як глибина знань і елементарна сумлінність. До речі, це добре відчувають і оцінюють самі клієнти

Приклад. У 2009 р., коли я вже відійшов від адвокатської практики, до мене спочатку зателефонували, а потім і завітала сімейна клієнтура — три брати і сестра з Д. Довідавшись з телефонної розмови, що я не практикую, вони за будь-яку ціну попросили проконсультувати у дуже складній справі. Зустрілися.

У 1905 р. їхній прапрадід, багатий на той час купець, поклав в один із швейцарських банків тисячу золотих рублів. Вони розшукали документи, якими підтверджується ступінь їхнього споріднення з вкладником і деякі докази факту вкладення золотих рублів у Швейцарський банк. З урахуванням вагомості російського золотого рубля і відсотки від 100-річного перебування у банку сума в євро сягала за два десятки мільйонів. Було чим зацікавитися.

За участь у представництві на умовах позитивного завершення пропонувалась плата, яка буде дорівнювати 10 відсоткам віднайденої суми. Тут було над чим замислитися і навіть подумати над відновленням адвокатської практики. Однак: По-перше, слід було почати з відновлення знань німецької мови чи з нуля сісти за англійську; По-друге, потрібно було заглибитися у Швейцарське банківське право; По-третє, я мав щонайменше на рік залишити решту справ і відірватися від повсякденної практики.

У випадку «виграшу» все було б компенсовано, але що мене чекало у випадку невдачі. Наш клієнт залишається таким з усіма pro і contra, і можна лише уявити собі, як він чи вони поведуть себе в останньому випадку.

Я вимушений був відмовитися від пропозиції. До чого я про це розповідаю? Адвокат не повинен керуватися лише привабливістю гарного заробітку і погоджуватися на будь-яку справу, а там як буде. Отже, коли адвокат приймає до провадження справу незнайомої йому спеціалізації, навряд чи він здатен буде повною мірою використати такі чинники, як висновок спеціаліста чи висновок експерта.

Другие статьи:

  • Весь уголовный кодекс 2012 Уголовный кодекс России 2019 Уголовный кодекс – это единственный нормативный кодифицированный акт, который построен по принципу опасности деяния. Все нарушения конституционных прав, имеющие большую общественную опасность, называются преступлениями. Исходя из […]
  • Субсидия сотрудникам полиции Льготы сотрудникам полиции в 2019 году Обновления в Законе «О полиции», определяющие правила предоставления социальных гарантий и льгот работающим сотрудникам полиции, вступили в силу в январе 2012 года. Утратили силу некоторые положения в сентябре следующего […]
  • Приказ 67 разъяснения Приказ Федеральной антимонопольной службы от 10 февраля 2010 г. N 67 "О порядке проведения конкурсов или аукционов на право заключения договоров аренды, договоров безвозмездного пользования, договоров доверительного управления имуществом, иных договоров, […]
  • Сколько пенсия на 3 группе инвалидности в 2019 году Размер пенсии по инвалидности в 2019 году Обеспечение инвалидов является одной из главных задач государства. Несмотря на регулярные индексации, в России эта социальная группа получает довольно низкие суммы пособий. Давайте рассмотрим, какие изменения ждут людей с […]
  • Пособие по беременности и родом в 2012 Пособия и материнский капитал 2016 Федеральным законом от 14.12.2015 №359-ФЗ «О федеральном бюджете на 2016 год» впервые за последние несколько лет не предусмотрена индексация детских пособий с 1 января 2016 года. До 1 февраля 2016 года размеры нижеуказанных […]
  • Льготы на оплату дошкольных учреждений Льготы по оплате детского сада В соответствии с Федеральным законом Российской Федерации от 29 декабря 2012 г. № 273-ФЗ «Об образовании в Российской Федерации» за присмотр и уход за обучающимися, осваивающими образовательную программу дошкольного образования, […]
  • Выходное пособие при увольнении сотрудникам мвд О выходном пособии сотрудников ОВД Письмо Департамента налоговой и таможенно-тарифной политики Минфина РФ от 6 марта 2012 г. N 03-04-09/9-27 О налогообложении НДФЛ выходного пособия, выплачиваемого сотрудникам органов внутренних дел при увольнении со […]